Живые мысли

Безжально крає тишу твоє гучне мовчання Лиш очі мені кажуть, що скінчилася гра Ми просто подорожні, засліплені бажанням Літак наш приземлився й прощатись нам пора Сидиш поруч зі мною і чиниш тихе вбивство Все глибше в серце входить гіркої правди ніж Не допоможуть свідки і зайвим буде слідство Кохання - не людина. Вбивай же! Сміливіш!  Сиджу поруч з тобою та вже між нами прірва Такий близький і рідний вмить став ти геть чужим Та я лиш посміхаюсь, приймаю смерть покірно Біль все дурманить душу, стає таким п'янким Пізніше будуть сльози й годинні міркування Численні запитання з банальними "чому?" Останній поцілунок, обійми на прощання Й не сказане "кохаю" кладу я у труну Лютий 2018 © VB #VBpoems #VBlog

Сьогодні сонце завітало в гості, Теплом зігріло й гарний настрій принесло, Осяяло собою весь мій простір І сірі хмари наді мною розвело. Купаюсь я в його промінні й посміхаюсь, І знову всі думки лише про тебе. З тобою поруч я так само почуваюсь, Бо ти є сонце, що горить у моїм небі. Жовтень 2016 ©VB #VBpoems #VBlog

А небо плаче сірими дощами, Змиває все, що на душі болить, Все, що було і є зараз між нами, Усе, що могло б бути, тане вмить. Я знов не я... Себе я загубила, Тримаючись за те, чого нема. Боролася та більше вже несила, Бо в відповідь лише глуха пітьма. Звісно, ти маєш право обирати, Як будувати свій життєвий шлях, Пріоритети в ньому розставляти,  Лиш я тобі ніхто і звуть мене ніяк. Чому ж усім цим досі переймаюсь? Це ж не любов! Її б впізнала я. Та лиш з тобою поруч посміхаюсь, Ти барвами наповнюєш життя. Але чи варті ті хвилини щастя Годин очікувань в полоні самоти, Коли гадаю знов і знов, чи вдасться Тобі для мене бодай мить знайти? Не варті. Не дурна, все розумію, Коли щось дійсно хочеш, то знаходиш час. Та лиш про одного тебе я мрію, Того, хто воскресив вогонь, коли він згас. Кортить, і руки тягнуться до телефону А раптом написав? Наївна я. Але ж я хочу! Знов знімаю заборону, Пишу, відповідаєш і... не ті слова....

Я хочу зупинити час, Коли мене ти обіймаєш Цілуєш ніжно у чоло До серця міцно пригортаєш Коли навколо глупа ніч Наші турботи поглинає Її ми ділимо на двох А зорі нас благословляють Коли ми разом засинаєм Закутані в солодку втому Й в тепло твоє я поринаю Всю ніч купаюся я в ньому Коли світанок настає І не розплющивши ще очі Я відчуваю погляд твій Цю мить я зупинити хочу Хочу залишитися в ній  Без вчора, без сьогодні й завтра Всі межі стерти часові Всього на світі вона варта ©VB #VBpoems #VBlog