Лютнева сирість пробирає до кісток
Душа ослабла без тепла та сонця
І з важкістю дається кожен крок
Ну, де ж ти, весно?! Визираю у віконце
А там хурделиця кружляє у танку
І вітер справно крутить піруети
Закуталась земля в ковдру пухку
Такий пейзаж - натхнення для поета
Однак термін придатності вже сплив
Зимовий шарм втрачає свою силу
Стомився погляд від оцих снігів
Хоч якби би навкруги було красиво
Та пробивається крізь лід нове життя
Його не видно ще, але вже досить скоро
Земля прокинеться й дзвінке серцебиття
Природи-матінки оживить все навколо
Потонуть в зелені дерева і кущі
Їх увінчають, мов прикраси, пишні квіти
Знов загудуть над вишнями хрущі
Бо не вкрадуть у нас весну ні сніг, ні вітер
Лютий 2018
Комментарии
Отправить комментарий