Безжально крає тишу твоє гучне мовчання
Лиш очі мені кажуть, що скінчилася гра
Ми просто подорожні, засліплені бажанням
Літак наш приземлився й прощатись нам пора
Літак наш приземлився й прощатись нам пора
Сидиш поруч зі мною і чиниш тихе вбивство
Все глибше в серце входить гіркої правди ніж
Не допоможуть свідки і зайвим буде слідство
Кохання - не людина. Вбивай же! Сміливіш!
Сиджу поруч з тобою та вже між нами прірва
Такий близький і рідний вмить став ти геть чужим
Та я лиш посміхаюсь, приймаю смерть покірно
Біль все дурманить душу, стає таким п'янким
Пізніше будуть сльози й годинні міркування
Численні запитання з банальними "чому?"
Останній поцілунок, обійми на прощання
Й не сказане "кохаю" кладу я у труну
Лютий 2018
©VB #VBpoems #VBlog
Комментарии
Отправить комментарий