Нещодавно моя нова робота подарувала мені прекрасну можливість трішки помандрувати Центрально-західною Україною. І я хочу поділитися з вами своїми враженнями від побаченого та почутого. А ось і карта мого маршруту.
No Russian та україномовні французи
Після виснажливої та повної неприємних емоцій подорожі поїздом Харків-Львів нас з директором зустріла Славута, а вірніше відділення міліції на станції Славута (пдробиці чому та як ми там опинилися якось розкажу в окремому пості). Далі ми на таксі поїхали до ресторану, де мали робити презентацію перед місцевими фермерами. Українські фермери - це дуже цікава та своєрідна аудиторія. За чотири дні поїздки ми виступили перед більш ніж 200-ма фермерами, і враження від цих людей в мене залишиться надовго. Але про все по порядку.
Перше, що одразу потрапляє в вуха, коли опиняєшся на Хмельниччині, Вінниччині чи Черкащині, це те, що там всі спілкуються українською мовою (виняток Вінниця - там де не де можна почути і російську мову). Причому не такою українською, як, скажімо, на Закарпатті, а "зрозумілою" українською (ті хто був на Закарпатті, думаю, мене зрозуміють). Так, інколи буває у місцевих жителів і вириваються слова на суржику, але все одно українська мова тут набагато чистіша, аніж, наприклад, на Полтавщині чи в селах Східної України. Отже, маючи таку чудову нагоду, я також вирішила розмовляти там українською. І це, насправді, було так класно - коли і ти, і до тебе говорять лише українською. Не те, щоб я не любила російську мову, просто тільки зараз почала розуміти, наскільки ми недооцінюємо красу своєї рідної мови.
До речі, директори компанії, на запрошення якої ми туди і приїхали, французи. Це двоє молодих симпатичних хлопців, які перебуваючи в Україні трішки більше пів-року вже досить непогано говорять українською! І це, дійсно, вражає, особливо, коли знаєш, що в Україні повно українців, які за все своє життя так і не навчилися говорити українською. А тут україномовні французи, які у відповідь на мій комплімент в адресу їхньої української, здивовано зауважують мені, що типу "як же можна не вивчати мову, яка є однією з наймилозвучнішніх мов у світі?". Ох, можна хлопці, та ще й як можна. Поїдьте на схід України і самі в цьому переконаєтесь...
Про Васілій
Друге, що вражає вже не вуха, а серце, це патріотизм центральних українців. Буквально з літа з'явилася у мене така звичка - рахувати машини з українськими прапорцями, коли прогулююсь по рідному місту. Так от в Харкові доволі багато таких машин, але на Хмельниччині, Вінниччині та Черкащині їх ще більше. І не тільки машин, але й патріотично налаштованих людей. Майже в кожному тості звучить побажання миру, а замість привітання часто можна почути "Слава Україні!" Багатьох цікавлять настрої в Харкові, і хоча люди тут знаходяться далеко від війни, всі слідкують за новинами і в багатьох є знайомі, друзі та родичі, які знаходяться в зоні АТО. До Росії ставлення тут теж відповідне. Розповім один випадок, який стався під час другого семінару. Виступав представник однієї компанії та розказував про різноманітні сорти кукурудзи та соняшника. І ось він говорить: "А зараз я вам представлю новий гібридний сорт соняшника, який, думаю, вам сподобається, тому що назва в нього справжня українська, патріотична - Василь". На білому екрані всі бачать слайд з фото "патріотичного" соняшника, над яким написано VASILII. І тут фермерська аудиторія вибухнула обуреннями типу: "Який же це Василь, це ж Васілій! Називайте все своїми іменами! Це ж зовсім не українська назва!". Бідний виступаючий, вже й не радий був, що обізвав соняшник Василем, адже фермерів це зачепило не на жарт. Саме тому, на наступному семінарі український патріотичний сорт Василь став звичайним Василієм, і не привернув до себе абсолютно жодної уваги.
Містами та селами



![]() |
Шикарний номер в Хмельницькому... |
![]() |
...з суперським ліжком |
![]() |
А це вже Жашків... |
![]() |
... з класною ванною кімнатою |
Отже, коротеньке резюме - з усього побаченого відкрила для себе лише Вінницю, і саме сюди хочу приїхати ще раз. Це й не дивно - Петро Олексійович а також Володимир Борисович постаралися, щоб зробити Вінницю схожою на справжнє європейське містечко. От би їм вдалося це зробити ще й в масштабах всієї крани... Та поки що особливих успіхів, на жаль, ми в цьому не спостерігаємо(
Далі буде...
Комментарии
Отправить комментарий